Описание лекарства «липразид 10»

Застосування у період вагітності або годування груддю

Застосування препарату у період вагітності протипоказане, оскільки гідрохлортіазид зменшує об′єм плазми у матері, матково-плацентарне кровопостачання та проникає через плацентарний бар′єр. Існує ризик розвитку у плода ембріональної або неонатальної жовтяниці, тромбоцитопенії та інших згубних ефектів.

У випадку встановлення вагітності застосування препарату повинно бути призупинено.

За новонародженими, матері яких приймали інгібітори АПФ, необхідно ретельно спостерігати у зв′язку з можливістю розвитку у таких новонароджених артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії.

При необхідності застосування препарату годування груддю рекомендується припинити.

Фармакодинамика

Лизиноприл угнетает ангиотензинпревращающий фермент, который доставляет ангиотензин первого и второго типа. Если ангиотензин второго типа будет понижен, это уменьшит концентрацию альдостерона. В итоге, это снизит периферическое сопротивление сосудов крови и давления.

Гидрохлоротиазид является тиазидным диуретиком, которому свойственно умерено антигипертензивное действие. Под его действием:

  • снижается реабсорбция воды и электролитов в почечных канальцах;
  • увеличивается диурез;
  • снижается объем циркулирующей крови;
  • снижаются показатели давления.

Систолическое и диастолическое давление снизится в течение нескольких дней после попадания гидрохлоротиазида в организм. Для закрепления эффекта потребуется 21-30 дней.

Благодаря уникальному составу Липразид оказывает сильное гипотензивное действие.


Снижение АД

Фармакокинетика

Биодоступность лизиноприла достигает 30 процентов. Совместный прием с пищей не оказывает влияния на его всасывание. Около 10 процентов взаимодействует с кровяными белками. Выпив лизиноприл, пациент чувствует облегчение в течение часа. Максимальная концентрация достигается через 5-6 часов после приема. В незначительном количестве вещество может проникать сквозь плаценту. Основная масса лизиноприла выводится почками, полувыведения из крови занимает 12 часов.

Диуретическое действие гидрохлоротиазида достигается уже в течение двух часов после приема. Максимальная выраженность наблюдается через четыре часа, длится процесс около двенадцати часов. Показатели биодоступности не превышают 70 процентов. Около 40 процентов взаимодействует с кровяными протеинами. Проникает через плаценту, попадает в грудное молоко. Не поддается метаболизму, выходит с мочой.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка . Комбінований антигіпертензивний препарат, який містить інгібітор ангіотензин-перетворювального ферменту (АПФ) лізиноприл та діуретик гідрохлортіазид.

Лізиноприл інгібує АПФ, який перетворює ангіотензин I в ангіотензин II. Зниження вмісту ангіотензину II спричиняє пряме зменшення рівня альдостерону. Це призводить до зниження загального периферичного опору судин та системного артеріального тиску.

Гідрохлортіазид є тіазидним діуретиком з антигіпертензивною дією. Знижує реабсорбцію електролітів та води у дистальних канальцях нирок, збільшує діурез, внаслідок чого зменшується загальний циркулюючий об′єм крові та знижується підвищений артеріальний тиск. Значне зниження систолічного та діастолічного артеріального тиску настає через 3-4 дні прийому гідрохлортіазиду, а оптимальний антигіпертензивний ефект спостерігається після 3-4 тижнів застосування препарату.

Комбінація лізиноприлу та гідрохлортіазиду спричиняє більш виражений гіпотензивний ефект, ніж кожний компонент окремо.

Фармакокінетика. Біодоступність лізиноприлу становить близько 30 %. Прийом їжі не має значного впливу на абсорбцію лізиноприлу. Незначна кількість (6-10 %) зв’язується з білками плазми крові. Початковий ефект після застосування лізиноприлу розвивається через 1 годину, максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 6-7 годин після прийому. Практично не біотрансформується в організмі, тільки близько 7 % лізиноприлу метаболізується у печінці. Лізиноприл частково проникає через плацентарний бар’єр. Основна кількість речовини виводиться з організму у незміненому вигляді із сечею. Період напіввиведення із сироватки крові становить 12 годин. Елімінація лізиноприлу у пацієнтів літнього віку уповільнена.

Передозировка

При приёме доз Липразида, значительно превышающих рекомендуемые, возможны серьёзные последствия в виде гипохлоремии, гипокалиемии, дегидратации. Увеличение дозы может также привести к ангионевротическому отеку или развитию артериальной гипертензии в тяжёлой форме.

Если же передозировка Липразидом произошла, необходимо провести промывание желудка с последующим приемом энтеросорбентов, при этом стоит учитывать, что х приём целесообразен только в первые 4 часа от приёма Липразида. Затем проводятся мероприятия, помогающие восстановить водно-электролитное равновесие в организме.

Если в результате передозировки возникла артериальная гипертензия, больному необходимо принять положение лёжа, при этом следить, чтобы нижняя часть тела была слегка приподнята. При развитии артериальной гипертензии больному показано введение натрия хлорида (раствор 0,9%).

Чтобы снизить действие Лизиноприла в крови, возможно применение гемодиализа.

В случае ангионевротического отека, больному вводится эпинефрин подкожно, кроме того назначаются десенсибилизирующие препараты. Восстановление здоровья после передозировки Липразидом должно осуществляться под строгим контролем медицинского персонала.

Побічні реакції

З боку серцево-судинної системи : артеріальна гіпотензія (включаючи ортостатичну гіпотензію), інфаркт міокарда або вторинні цереброваскулярні порушення (інсульт) як наслідок значного зниження тиску, синкопе, пальпітація, тахікардія, брадикардія, стенокардія, аритмія, порушення атріовентрикулярної провідності, відчуття стиснення та болю у грудях, синдром Рейно, некротичний васкуліт.

З боку центральної та периферичної нервової системи : головний біль, запаморочення, порушення рівноваги, дезорієнтація у просторі, втрата свідомості, лабільність настрою, симптоми депресії, зміна смаку та порушення смакових відчуттів, зниження або втрата апетиту, порушення нюху, анорексія, порушення концентрації уваги, уповільнення процесу мислення, апатія, підвищена втомлюваність, парестезії, вертиго, сонливість, загальна слабкість, судоми кінцівок та судомні посмикування губ, рідко – астенічний синдром, сплутаність свідомості, збуджений стан, неспокій, дратівливість, депресія, порушення сну, у т.ч. безсоння, інші зміни психіки.

З боку травного тракту : зниження апетиту, сухість у роті, посилення спраги, печія, нудота, блювання, сіалорея, диспепсія, біль/спазми у животі, запор, діарея, стоматит/афтозні виразки, глосит, сіаладеніт, кишкова ангіоедема, холецистит, панкреатит, гепатит, у т.ч. гепатоцелюлярний або холестатичний; жовтяниця, печінкова недостатність, розвиток печінкової енцефалопатії або печінкової коми.

З боку дихальної системи : сухий кашель, порушення ритму дихання, диспное, бронхоспазм, бронхіт, риніт, синусит, алергічна альвеолярна/еозинофільна пневмонія, респіраторний дистрес-синдром, що включає пневмонію та набряк легень. Були зареєстровані інфекції верхніх дихальних шляхів.

З боку шкірних покровів та підшкірних тканин : посилене потовиділення, випадіння волосся, дерматологічні прояви в т.ч. гіперемія шкіри, псоріаз, пемфігоїдні реакції, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, реакції фотосенсибілізації, екзема, комплексні шкірні реакції (можуть супроводжуватися свербіжем, гарячкою, міалгією, артралгією, васкулітом, позитивним тестом на антинуклеарні антитіла, підвищенням ШОЕ, еозинофілією, лейкоцитозом, висипаннями), пурпура, ексфоліативний дерматит, загострення системного червоного вовчака, псевдолімфома шкіри.

З боку системи крові і лімфатичної системи : анемія, у т.ч. гемолітична, апластична, зниження рівня гемоглобіну та гематокриту, еритроцитопенія, лейкопенія/лейкоцитоз, еозинофілія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, лімфаденопатія, пурпура, мієлосупресія.

З боку сечовидільної системи : порушення функції нирок, в окремих випадках – гостра ниркова недостатність, уремія, поліурія, олігурія/анурія; глюкозурія, інтерстиціальний нефрит.

З боку репродуктивної системи та грудних залоз : зниження потенції/імпотенція, гінекомастія.

З боку імунної системи : реакції гіперчутливості, в т.ч. анафілактичні реакції, анафілактичний шок, аутоімунні захворювання.

Алергічні реакції : утруднення при ковтанні та диханні, ангіоневротичний набряк (губ, обличчя, очей, рота, язика, надгортанника та/або гортані, кінцівок), свербіж, кропив′янка.

Зміни лабораторних показників : дуже рідко – порушення електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія гіперкальціємія), гіперглікемія, гіперурикемія, гіперкаліємія, підвищення рівня сечовини та креатиніну, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, гіпербілірубінемія, протеїнурія, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, зниження толерантності до глюкози, збільшення рівня холестерину та тригліцеридів у плазмі крові, позитивний тест на антинуклеарні антитіла, підвищення ШОЕ.

Фармакологические свойства препарата Липразид

Комбинированный антигипертензивный препарат, который содержит ингибитор АПФ (лизиноприл) и тиазидный диуретик (гидрохлоротиазид). Лизиноприл блокирует образование ангиотензина II, что снижает его сосудосуживающее действие, а также стимулирующее влияние на продукцию альдостерона в надпочечниках. На фоне действия препарата снижается АД, уменьшается ОПСС, преднагрузка на сердце, снижается давление в малом круге кровообращения, незначительно усиливается внутрипочечное кровообращение. Лизиноприл практически не влияет на ЧСС и МОК. Гидрохлоротиазид оказывает диуретическое и натрийурическое действие и потенцирует антигипертензивное действие лизиноприла. Продолжительность антигипертензивного действия Липразида составляет 36 ч после однократного приема.
После приема внутрь максимальная концентрация лизиноприла в сыворотке крови достигается через 6–7 ч. Биодоступность составляет 25–50%. Лизиноприл практически не связывается с белками плазмы крови и не метаболизируется в организме, выводится с мочой в неизмененном виде. Период полувыведения — не менее 12,6 ч, период полного выведения — 30 ч. Гипотензивный эффект отмечается уже через 1 ч после приема и сохраняется в течение 24 ч. Прием пищи не влияет на показатели абсорбции. При нарушенной почечной функции наблюдается снижения выведения лизиноприла (это снижение становится клинически важным при клубочковой фильтрации ниже 30 мл/мин). У больных пожилого возраста может изменяться почечный клиренс препарата. Гипотензивное действие лизиноприла сохраняется при продолжительном применении, при резком прекращении терапии лизиноприлом синдром отмены не развивается.
Гидрохлоротиазид после приема внутрь всасывается на 60–80%. Максимальная концентрация в плазме крови отмечается через 1,5–3 ч. Гидрохлоротиазид мало метаболизируется. Выведение гидрохлоротиазида у пациентов с неизмененной функцией почек осуществляется почти исключительно с мочой. Около 50–75% введенной внутрь дозы выделяется с мочой в неизмененном виде. У пациентов пожилого возраста и у больных с нарушением функции почек клиренс гидрохлоротиазида существенно снижается, что приводит к значительному повышению его концентрации в плазме крови. У больных циррозом печени изменений в фармакокинетике гидрохлоротиазида не отмечается.

Клинические исследования

Эффективность лизиноприла в сочетании с гидрохлоротиазидом исследовалась в нескольких двойных слепых исследованиях. Эффект лечения двумя ежедневными дозами 10 мг лизиноприла, 12,5 г гидрохлоротиазида или комбинации сравнивали у 248 пациентов с диастолическим артериальным давлением от 100 до 120 мм рт. ст. Через 4 недели лизиноприл снижал АД на 19/13 мм рт. ст., а гидрохлоротиазид – на 16/10 мм рт. ст.

При сочетании препаратов было достигнуто значительно лучшее снижение – на 32/20 мм рт. ст. Нормальные диастолические значения были достигнуты у 84% пациентов, получавших комбинацию, 46% в группе лизиноприла и 34% в группе гидрохлоротиазида.

Эффект от 2-3 доз лизиноприла в сочетании с гидрохлортиазидом изучали у 475 пациентов с легкой и умеренной гипертонией. Лизиноприл (12,5-50 мг 2-3 раза в день) в сочетании с гидрохлоротиазидом (25 мг два раза в день) снижал АД на 23/15 до 27/18 мм рт. ст. в течение 7 недель. Все дозы этой комбинации уменьшали АД примерно в два раза больше, чем после монотерапии лизиноприлом или гидрохлоротиазидом. В этом исследовании измерения АД проводились через 2-4 часа после последней дозы.

У некоторых пациентов отмечался временный эффект: через 13 часов после приема лизиноприла не было обнаружено значительного гипотензивного эффекта по сравнению с плацебо. Напротив, сочетание лизиноприла с гидрохлоротиазидом привело к значительному снижению АД на более чем 12 часов.

Однако в другом исследовании комбинированная терапия (50 мг лизиноприла + 25 мг гидрохлоротиазида один раз в день) не уменьшала диастолическое АД значительно больше, чем лизиноприл в отдельности (50 мг).

Результаты противоречивы, однако говорят о том, что на разных пациентов медикаментозные средства действуют по-своему. Эффект зависит от индивидуальных характеристик метаболизма пациента, общего самочувствия и дозировки комбинированных препаратов.


Лизиноприл

Взаимодействия препарата Липразид

Гипотензивное действие Липразида усиливается при одновременном назначении других антигипертензивных препаратов. При одновременном применении с калийсберегающими диуретиками (спиронолактон, триамтерен, амилорид) возможно развитие гиперкалиемии, с солями лития — повышение уровня лития в плазме крови. НПВП могут снижать эффективность Липразида при одновременном применении. Липразид может усиливать действие алкоголя.
Гидрохлоротиазид может усиливать токсичность сердечных гликозидов, антидеполяризирующих миорелаксантов, снижать эффект пероральных контрацептивов.

Лекарственное взаимодействие

Возможные реакции взаимодействия в случае применения Липразида одновременно с другими лекарственными средствами:

  • Гипогликемизирующие препараты: снижение их терапевтических эффектов;
  • Циклоспорин, раствор натрия хлорида, калийсберегающие диуретики и препараты калия, нестероидные противовоспалительные средства, эстрогены: снижение эффективности Липразида (препараты калия, калийсберегающие диуретики, индометацин и циклоспорин также повышают риск развития гиперкалиемии);
  • Тиазидные и петлевые диуретики: усиление гипотензивного действия препарата;
  • Тетрациклины, антациды, энтеросорбенты, холестипол, холестирамин: снижение всасывания активных веществ Липразида;
  • Дигоксин: повышение его токсичности;
  • Препараты лития, амантадин: замедление их выведения;
  • Тубокурарин: усиление его действия;
  • Метилдопа: риск развития внутрисосудистого гемолиза;
  • Барбитураты, этиловый спирт, наркотические лекарственные средства: риск развития гипокалиемии и ортостатической гипотензии;
  • Сердечные гликозиды: риск развития гипокалиемии;
  • Амиодарон: вероятность развития аритмии;
  • Аллопуринол, прокаинамид, системные глюкокортикостероиды, цитостатики, иммуносупрессивные препараты: риск развития лейкопении;
  • Недеполяризующие миорелаксанты: усиление их эффектов.